Розвиток мовлення дитини

Розвиток мовлення дитини

      Фізіологічні механізми мовлення являють собою складну систему, яка складається з багатьох ланок. Для реалізації процесу мовлення задіяно багато функцій, зокрема: пам'ять, мислення, тактильні відчуття, рухливість органів артикуляції, чіткість і правильність виконання артикуляційних рухів.

Мовленнєвий розвиток дитини залежить від багатьох факторів, а саме:

1.    Спадковість.

2.    Стан здоров'я матері під час вагітності.

3.    Нормального розвитку плоду в утробі матері.

4.    Патологій під час родів.

5.    Умов життя та виховання дитини.

6.    Мовленнєвого оточення дитини.

7.    Уваги з боку дорослих.

       Розділяють чотири етапи становлення мовлення.

•         Перший етап — до одного року.

•         Другий етап — від одного року до трьох.

•         Третій етап — від  трьох років до шести (дошкільний).

•          Четвертий етап — від шести до сімнадцяти років (шкільний).

      Знаючи, що в перші три роки мовлення в дитини розвивається більш інтенсивно, щодо всього подальшого життя і до шести років у дитини повинно бути сформовано граматично правильне мовлення, то виходячи з вищесказаного на батьків, як на перших вчителів розвитку мовлення лягає велика відповідальність.

     З перших днів життя дитини батьки повинні велику увагу приділити мовленнєвому розвитку. До малюка потрібно говорити, співати.

     Мовлення має бути повільним, чітким, емоційним. Бо в ранній період проходить підготовка до оволодіння мовленням: реакція на голос, на інтонацію. Близько двох місяців з'являється гуління, близько трьох — лепетання (агу-агу, тя-тя, ба-ба).

      З п'яти місяців, коли малюк чує звуки і пробує іх наслідувати потрібно, щоб дитина бачила ваш артикуляційний (мовленнєвий) апарат, рухи якого вона наслідує. Звертати увагу на темп свого мовлення, щоб не був швидким. Слова вимовляти без перекручень, сюсюкань.

      Після шести місяців малюк сприймає окремі звукосполучення, пов'язуючи іх з предметами або діями (тік-так, дай-дай, бух).

      У семи-восьмимісячному віці дитина починає повторювати за дорослими різноманітні сполучення звуків.

      З 10-11 місяців у дитини з'являються реакції на самі слова. У кінці першого року життя вона  вживає близько 20 слів.

      Велику увагу приділяйте розвитку моторики рук, пальців, а також тактильним відчуттям. Потрібно масажувати долоні, пальчики, супроводжуючи віршами-примовляннями (Сорока-білобока кашку варила...; тосі-тосі підемо до Ганусі; така-така велика; па-па). А також масаж пучечок пальців рук тупим кінчиком сірника, ці вправи мають хороший вплив на розвиток мовлення. Після року життя дитини починається етап становлення активного мовлення. Одне і теж слово означає і предмет, і дію, і прохання, і почуття. Зрозуміти малюка можна в залежності від ситуації.

      Пізніше дитина починає розуміти словесне пояснення дорослого, засвоювати нові слова. На протязі другого і третього років життя в значній мірі збільшується словниковий запас, в мовленні дитина вживає речення.

У дворічному віці дитина:

• будує речення з двох слів 
• використовує займенник "я"
• використовує слова "мій", "моє", щоб показати належність речі
• розуміє і ставить прості запитання які починаються із "що" і "де"
• розуміє слово "ні"
• використовує прості заперечні речення  на зразок "не можу відкрити"
• називає частини тіла 
• може повторити речення з 3-4 слів

2 роки і 6 місяців:

• відповідає на прості стверджувальні  речення й запитання стосовно наявних предметів
• використовує прості речення з трьох- чотирьох слів
• використовує вказівні займенники. висловлює свої потреби і бажання
• полюбляє слухати прості оповідання протягом десяти- п'ятнадцяти хвилин і просить прочитати їх ще раз
• описує події зображені на малюнках. використовує множину. називає частини тіла: голову, волосся, вуха, руки, ноги, пальці, живіт, спину

      Після двох років дитина оволодіває навичками вживання форм однини, множини, часу. Найбільш поширені такі дані щодо зростання словникового запасу у дітей:

•  до 1 року 6 місяців — 10-25 слів;
• в кінці 2 року — 300 слів;
• у кінці 3 року — 1000 слів.

У цьому віці діти цікавляться книжками. Потрібно батькам приділяти увагу обговоренню малюнків разом з дитиною, розказувати казки, вчити віршики. Але все це робити в ігровій формі, щоб розвивати цікавість дитини.

Збагачення словникового запасу повинно бути дозованим, щоб інформація відповідала віку дитини та її психічному розвитку.

Коли в дитини швидкими темпами накопичується словниковий запас, а артикикуляційний апарат невзмозі вимовити цих слів, може виникнути затинання, заїкуватість.

У більшості випадків заїкуватість виникає від 2 до 5 років у вразливих, збудливих дітей. Виникненню його сприяє ряд факторів: неправильне виховання в сім'ї, сильний стрес дитини, конфліктні ситуації, фізичні покарання.

При появі будь-яких проявів заїкуватості потрібна негайна консультація у психоневролога та логопеда.

Виховувати в дітей бажання замальовувати розмальовки, робити це разом з дитиною. Вчити грати в сюжетно-рольові ігри “Школа”, “Магазин”, “Лікарня”. У багатьох дітей трьох-чотирьох років спостерігають помилки у вимові, це закономірний фізіологічний характер. В п'ятирічному віці — це недолік мовлення, з яким звернення до логопеда необхідне. Задля того, щоб неправильна вимова не закріпилась і не набула стійкого характеру. Чим у пізнішому віці розпочати логопедичне втручання, тим важче подолати недолік.

У 3-х річному віці дитина:

• використовує прості речення із чотирьох- п'яти слів
• відповідає на запитання, що починаються із слова "хто"
• використовує заперечні речення.
• будує речення в минулому часі, розповідає про минулі події.
• відповідає на питання,що починаються зі слова "чому", ставить такі запитання. використовує прийменники "в", "на" ,"під","над", "поруч". виконує послідовності з двох- трьох взаємопов'язаних вказівок.
• вказує на підборіддя, пальці, коліна, шию нігті.
• розповідає один дитячий віршик, співає просту пісеньку. 

На четвертому році життя діти, як правило, вільно вступають в контакт як з близькими, так і сторонніми людьми. Постійно задають питання типу: “Що це?”, “Як називається?”, “Чому?”, “Куди?”, “Звідки?”. І чим їх більше, тим яскравіше вони прагнуть розширити свої знання. Однак, слід пам'ятати, що у дітей цього віку недостатньо стійка увага і тому вони не завжди можуть вислухати до кінця відповіді дорослих.

Дитина ще не може послідовно, логічно, зв'язно і зрозуміло для оточуючих, самостійно розказати про події, свідком котрих вона не була, не може також бездоганно переказати оповідання чи розповідь за малюнком. Мовлення все ще носить ситуативний характер.

Маючи хорошу пам'ять, дитина може запам'ятовувати невиличкі вірші, потішки.

У чотирирічному віці в нормі дитина повинна диференціювати всі звуки мовлення, в неї завершується формування звуковимови. Діти користуються різнотипними реченнями: простими, складними, поширеними.
У віці 4-х років дитина :

• вказує на коричневі, сірі, рожеві, сині предмети, коли просять це зробити
• називає жовтий, оранжевий, зелений колір предметів
• розрізняє трикутники, прямокутник і ромби
• називає коло і квадрат коли на них вказують. розуміє поняття: швидко, повільно, багато, мало, тонкий, товстий, широкий, вузький
• розуміє поняття напрямку: вверх, вниз, вперед, назад, до, від, високо, низько, на, під
• класифікувати зображення за лексичних темами: тварини, птахи, продукти. знає, що треба робити, коли розв'язані шнурки на взутті, коли хочеться пити, коли йде дощ, коли хочеться йти на вулицю
• пояснює навіщо нам потрібні ключі, холодильник, літаки
• рахує предмети в межах семи- десяти
• знає послідовність  щоденних занять і каже, коли має відбутися кожне з них

 4 роки і 6 місяців :

• знає і називає такі кольори: коричневий, чорний, рожевий, сірий, білий
• знає назву своєї вулиці та міста
• розрізняє геометричні фігури: трикутник, прямокутник, ромб

В п'ятирічному віці діти починають оволодівати монологічним мовленням, відмічається велика тяга до римування (мишка-шишка і т.д.),  без додаткових запитань розказують казку, оповідання, пізніше — опис події з власного життя та інших.  Закінчується процес оволодіння звуковою системою мовлення. Активний словник складає  3000-4000 слів.

Дитина повинна орієнтуватися в таких узагальнених темах: тварини дикі та свійські, овочі, фрукти, назви кольорів, пори року, транспорт, посуд, меблі та ін. 

У віці 5-ти років дитина 

• називає геометричні фігури, розуміє поняття напрямку: центр, кут, зліва, справа
• класифікує за лексичних темами: овочі, фрукти, одяг, взуття, меблі
• пояснюває, що треба робити в рамках пожежі, навіщо потрібні годинники
• знає літери від А до Я, може читати склади, слова
• пояснює які обов'язки виконують: лікарі, вчителі, пожежники, листоноші та інші
• знає куди можна звернутися в разі хвороби, де можна придбати їжу, медикаменти
• пише (вимальовує) великі і малі літери, своє ім'я та прізвище
• рахує до двадцяти
• може завершити речення з протилежними аналогіями
• передбачає реалістичне закінчення події чи оповідання
• детально переказує оповідання, з опорою на малюнки

У шестирічному віці дитина:

• пояснює, що треба робити, коли поламав річ, яка належить іншому.
• що треба робити, якщо незнайомий пропонує цукерки, іграшки тощо. 
• знає які функції виконують люди різних професій
• знає кольори, цифри, рахує в межах ста
• виконує операції додавання та віднімання в межах двадцяти
• пише друкованими та писаними літерами прості речення з одного - чотирьох слів
• на слух розрізняє голосні та приголосні звуки

В міру психічного, розумового, соматичного розвитку дитини в дошкільному віці можна розвинути процеси читання і частково письма. Але все це досягається в процесі гри, зацікавленості дитини, інтересу до пізнання в атмосфері невимушеності, взаєморозуміння, потрібно виходити з того, що дитині легко дається. Багато дітей змальовують літери не знаючи їх, це хороший грунт для засвоєння букв, який треба планомірно розвивати.

Бажано, щоб у дошкільному віці діти мали уяву про склад слова, могли відокремити звуки по порядку в цих словах. Це буде запорукою засвоєння писемного мовлення.

При найменшій підозрі відхилень у розвитку мовленнєвої, психічної, соматичної сфер звертайтесь до спеціалістів, щоб не поглибити недуги, а вчасно їх попередити і усунути.